Сарна європейська (козуля) – звичайний і досить поширений вид нашої фауни. Ця струнка, граціозна і красива тварина є справжньою окрасою наших лісів. Сарну часто називають дикою козою, насправді ж із козячими в неї мало спільного. Належить ця тварина до родини оленевих і є найменшим її представником. Населяє – ліси, чагарники, очеретяні зарості. На півдні України та в Західній і Центральній Європі існують популяції, які живуть на полях і лісові масиви відвідують рідко, це польовий екотип сарни. Останнім часом польовий екотип цього виду почав траплятися у прикордонних районах Львівщини.
Світлини сарн зняті фотопастками цієї зими на території Яворівського НПП. Фотопастки отримані в рамках проєкту “Підтримка природно-заповідних територій в Україні”, що фінансується урядом Німеччини.
З усіх парнокопитних звірів сарна є найбільш пристосованою до зміненого господарською діяльністю людини природного середовища. Наприклад, суцільні рубки лісу у великих лісових масивах, а також розрідження деревостану (зниження повноти) сприяють покращенню кормової база угідь для неї. І, як правило, при належній охороні чисельність тварин тут починає збільшуватися. Основу харчування козуль складають трав’янисті та деревно-чагарникові рослини, проте в незначній кількості тварини споживають гриби, лишайники, лісові ягоди та фрукти. В польових угіддях сарни поїдають бобові і злакові трави, озимину жита та пшениці, буряки, кукурудзу. Взимку ці звірі харчуються пагонами дерев, кущів, листям ожини, осоками, чорницею. Вони дуже часто виходять на свіжі лісосіки і об’їдають пагони зі зрубаних дерев.
Сарни ведуть самостійний і тимчасово-груповий спосіб життя. Влітку живуть поодинці, дорослі самиці з дитинчатами, а восени і взимку об’єднуються в невеликі гурти, частіше з 3-6 особин. Із збільшенням товщини снігового покриву кількість тварин в гуртах може зрости до кількох десятків. Це свідчить про те, що великими групами пережити сувору зиму тваринам легше.
В Яворівському національному природному парку сарна європейська є найчисленнішою серед копитних звірів. За нашими оцінками на усій території природоохоронної установи (7108 га) у зимовий сезон року мешкає близько 170 особин цього виду
Для планування заходів з охорони та підгодівлі сарн необхідно знати особливості територіального розподілу цих тварин у різні сезони року.
Проведені дослідження на території Яворівського НПП і суміжних з ним угіддях засвідчили, що розподіл сарн в зимовий сезон року має мозаїчний характер. Звірі зосереджуються на ділянках з достатньою кількістю доступних кормів. Наприклад, до утворення глибокого снігового покриву основними місцями концентрації сарн є ділянки лісу зі значною кількістю ожини волохатої та осок – волосистої і лісової. У періоди багатосніжжя, коли висота снігового покриву перевищує 25 см, козулі переміщуються на ділянки з достатньою кількістю молодого підросту листяних дерев і чагарників та в молодняки першого класу віку.
Після сходження снігового покриву просторовий розподіл сарн суттєво змінюється – вони починають тяжіти до відкритих місцевостей, концентруються вздовж узлісь. Значна кількість цих тварин з території парку перекочовує на тактичне поле Яворівського військового полігону та закинуті сільськогосподарські угіддя, що поросли деревно-чагарниковою рослинністю. У другій половині квітня, після остаточного розпаду груп, проходить розосередження звірів по всій території. Проте підвищена щільність реєструється вздовж узлісь, біля водойм і на перезволожених (сирих) ділянках лісу.
Матеріал підготували: Сергій Стельмах – науковий співробітник Яворівського НПП, Богдан Дацко – заступник начальника відділу екоосвіти та рекреації Яворівського НПП.