Лось на території Яворівського району є доволі рідкісним звіром, постійно мешкає і розмножується лише в окремих лісових масивах. В теплий період року вид тяжіє до заболочених лісів, берегів водойм, відкритих трав’яно-мохових боліт і перезволожених лук. Із настанням холодної пори ці звірі здебільшого ведуть кочовий спосіб життя.
Історичні матеріали засвідчують, що впродовж останніх двох століть популяція лося зазнавала значних коливань чисельності в межах усього ареалу. Вид зникав на величезних територіях Європи і Азії та через деякий час знову з’являвся.
Наприклад, 100 років тому назад в межах сучасної України залишилося близько 20 лосів, і мешкали вони на той час лише в глухих куточках Чернігівщини та Волині. Проте через 50 років, а саме у першій половині 1970-х років в Україні налічувалося уже майже 18 тисяч цих тварин. Зростання чисельності відбувалося здебільшого за рахунок міграції звірів з територій Росії та Білорусі. В наступні десятиріччя популяція лося знову почала скорочуватися. Скорочення чисельності продовжувалося до початку ХХІ століття. Уже в перші роки теперішнього століття в Україні налічувалося біля 4-х тисяч цих тварин. Згідно статистичних даних, до початку повномасштабного вторгнення Росії, чисельність лося в нашій країні становила близько 6,5 тисяч особин, а основні ресурси виду зосереджені в зоні Полісся. Проте на думку деяких фахівців справжня чисельність лося в Україні є значно нижчою.
На Львівщині лось поширений у Малому Поліссі, Розточчі та Прикарпатті. Його чисельність оцінюється в 110-130 особин. Доволі значна частина поголів’я цих тварин мешкає на території Яворівського адміністративного району Львівщини, який охоплює височину Розточчя і Прикарпаття, включаючи Надсянську рівнину. Площа його на теперішній час становить 2385,5 квадратних кілометрів.
Лось в Яворівському районі постійно мешкає і розмножується на території військового полігону, а саме у Верблянському лісництві Старицького військового лісгоспу. Також цей вид поширений уздовж кордону з республікою Польща, зокрема в Немирівському лісництві Рава-Руського держлісгоспу. В останнє десятиріччя ці звірі регулярно розмножуються в Яворівському національному природному парку. Періодично тварини реєструються у лісових масивах Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату та природного заповідника «Розточчя». Загальна чисельність лося в Яворівському районі нами оцінюється в 20-25 особин.
Багаторічні спостереження за життєдіяльністю лосів на території височини Розточчя і Надсянської рівнини засвідчили, що далеко не всі лісові угіддя є придатними для повноцінного існування цього звіра. Угіддя в яких тварини почувають себе комфортно займають порівняно невелику частку території. Особливо це стосується височини Розточчя. Територія Надсянської рівнини має значно більшу площу заболочених місцевостей, відповідно й кращі умови для існування виду.
Відкриті трав’янисті та мохові болота, заболочені береги водойм серед лісу і порослі вербами перезволожені луки є важливими весняно-літніми оселищами лосів. Тяжіння до перезволожених біотопів є однією із характерних особливостей біології цього звіра. Болота і заболочені ділянки приваблюють лосів наявністю трав’янистих болотяних рослин, які є важливими компонентами весняно-літнього раціону харчування.
В холодну пору року лосі здебільшого ведуть кочовий спосіб життя. Протяжність кочових переходів буває різною. Ключову роль тут відіграє фактор неспокою та наявність необхідної кількості кормів. Восени, взимку та ранньою весною ці тварини харчуються пагонами, хвоєю і корою дерев та чагарників. Особливо вони полюбляють осику, верби та сосну.
В Яворівському національному природному парку лосі регулярно змінюють літні стації на зимові. Основними літніми стаціями мешкання звірів є заболочені ліси у долині річки Верещиці. Однак у холодну пору року лосі покидають їх і перекочовують в лісові масиви з достатньою кількістю молодих насаджень. Зазвичай, це прилеглі до парку навчальні поля військового полігону, що поросли молодим лісом.
Незважаючи на те, що офіційне полювання на лося в Львівській області заборонене уже впродовж 25 років (з 1997 р.), а віднедавна його внесено до Червоної книги України, цей звір і надалі інтенсивно переслідується браконьєрами. Яскравим свідченням є те, що упродовж 25-річної заборони полювання на цього звіра, відчутного росту чисельності так і не відбулося. Лось в Яворівському районі як був рідкісним звіром чверть століття тому назад, так і залишається таким і дотепер. І це при тому, що тварини регулярно іммігрують на територію району з республіки Польща, де щільність популяції виду є значно вищою.
